За інформацією «Телекритики», серед власників великих приватних мисливських господарств в Україні є такі відомі особистості, як Олександр Волков - екс-народний депутат (володіє мисливськими угіддями у Полтавській області), Дмитро Шенцев – екс-народний депутат від Партії регіонів (у нього є мисливське господарство «Гай», яке користується лісами в Харківській області), Микола Рудьковський - екс-міністр транспорту і зв'язку (його ТзОВ «Оксамит Сервіс» у Кагарлицькому районі Київської області має 35 тис. га угідь), Нестор Шуфрич - екс-міністр з надзвичайних ситуацій (мисливське господарство «Кремінка», Закарпаття, площа угідь 30 тис. га.), Віктор Лозинський - екс-народний депутат (мисливське господарство «Голованівське», Кіровоградська область, площа 26,4 тис. га).

Узагалі ж, за останні кілька років, лише у Київській області, за даними з офіційного сайту Українського товариства мисливців і рибалок, майже 50 приватних мисливських господарств утримують в своїх руках понад 900 тис. га лісу. Як правило, зауважують журналісти «Наших грошей», ліс береться у користування… на 49 років. Тому фактично він стає приватним, хоч і за документами вважається ніби державним.

Найкращі мисливські угіддя, за даними тієї ж «Телекритики», знаходяться у Київській та Чернігівській областях. Тому й за право користуватися цими елітними землями змагалися десятки «елітних мисливців».

Ще 16 років назад, в далекому 2002 році, журналісти видання "Дзеркало тижня", досліджували ситуацію довколо Міжріченського мисливського господарства, яке займало майже 102 тис.га у межиріччі Дніпра (по узбережжі Київського водосховища) та Десни.

Утім, уже навесні 2002 року мисливське господарство «Міжріченське» потрапляє у поле зору «серйозних хлопців», і починається боротьба за його землі. У народ було кинуто гасло: «Заберемо у військових мисливців угіддя й перетворимо їх на регіональний ландшафтний парк «Міжріченський».

Тем не менш, клопотання про створення ландшафтного парку, посипалися на місцеві ради. І хоч Державна служба заповідної зони Міністерства екології України тоді не підтримала ідею створення на землях господарства «Міжріченське» ландшафтного парку і дала розлогу відповідь щодо неможливості таких дій, ледь не «рейдерський» наступ на військове господарство продовжувався. В останньому листі до Чернігівської обласної ради, написаному наприкінці травня 2002 року, ініціатори створення регіонального ландшафтного парку просили депутатів ледь не в ультимативній формі внести це питання на розгляд обласної сесії. Та ще й з умовою, що разом із створенням парку розглядатиметься ще й питання про закріплення мисливських угідь території парку за товариством з обмеженою відповідальністю «Міжріченське». Врешті-решт, усі ті популістські гасла «підтримувачів захисту флори та фауни» звелися до банального – забрати в інших і привласнити собі.

Далі доля військового мисливського господарства «Міжріченське» уже розглядалася у судах, зокрема, й у Вищому господарському суді України, до якого за захистом своїх прав звернулося виробничо-комерційне підприємство «Військовий мисливець» ТВМР ЗСУ.

При розгляді касаційної скарги ВКП «Військовий мисливець», яка розглядалася 13 травня 2003 року Вищим господарським судом України, було встановлено, що:
Чернігівською обласною радою народних депутатів на дев'ятій сесії 22 скликання 31.07.1997 року було прийнято рішення «Про надання у користування мисливських угідь», відповідно до якого, згідно з Законом України «Про тваринний світ» та Постанови Кабінету міністрів України від 20.07.1996 №780 «Про затвердження Положення про мисливське господарство та порядок здійснення полювання» вирішено надати у користування мисливські угіддя терміном на 15 років та укласти Державному лісогосподарському об'єднанню «Чернігівліс» договори з користувачами мисливських угідь, в яких передбачити обов'язкові заходи по відтворенню, зберіганню та раціональному використанню дикої фауни. На підставі зазначеного рішення Чернігівської обласної ради, Державне лісогосподарське об'єднання «Чернігівліс» та Всеукраїнське товариство мисливців і рибалок Збройних сил України уклали типовий договір від 28.10.1997 про умови ведення мисливського господарства, згідно якого останньому було надано у користування мисливські угіддя терміном на 15 років (до 2012 року).

Згодом Чернігівська обласна рада прийняла рішення від 11.07.2002, згідно з яким було внесено зміни в додаток до рішення від 31.07.1997, а саме в п.7 та п. 21 «Переліку користувачів мисливських угідь» замінено ВТМР Збройних сил України на ВКП "Військовий мисливець" Товариства військових мисливців та рибалок збройних сил України. Державним лісогосподарським об'єднанням «Чернігівліс» на виконання рішення Чернігівської обласної ради від 11.07.2002 укладено типовий договір від 18.07.2002 про умови ведення мисливського господарства з ВКП «Військовий мисливець», згідно з яким відповідачу надано мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 102,5 тис.га терміном на 12 років (до 31.07.2012).

Тем не менш, відповідно до рішення другої сесії 24 скликання Чернігівської обласної ради на території Козелецького району Чернігівської області було створено ландшафтний парк «Міжрічинський», який відповідно до Положення про регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський» є природоохоронною рекреаційною установою регіонального значення та входить до складу природно-заповідного фонду України.

І вже на четвертій сесії 24 скликання Чернігівської обласної ради народних депутатів прийнято рішення «Про припинення права користування мисливськими угіддями та надання їх у користування», відповідно до якого вирішено припинити права користування ВКП «Військовий мисливець» загальною площею 102,5 тис. га та визнати такими, що втратили чинність рішення Чернігівської обласної ради від 11 липня 2002 «Про внесення змін до рішення обласної Ради від 31.07.1997 року «Про надання у користування мисливських угідь» та рішення обласної ради від 31.07.1997 року «Про надання у користування мисливських угідь» в частині пунктів 7(3) та 21(4) додатку зазначеного рішення».

Також суд зауважив, що, відповідно до п.п. 21, 24 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», обласна рада має право вирішувати питання про організацію територій, що підлягають особливій охороні, та вирішувати, відповідно до закону, питання регулювання земельних відносин. Отже, 29.10.2002 року на четвертій сесії 24 скликання Чернігівської обласної ради народних депутатів було прийнято рішення «Про припинення права користування мисливськими угіддями та надання їх у користування», згідно з яким вирішено припинити користування ВКП «Військовий мисливець» мисливськими угіддями загальною площею 102,5 тис. га, з урахуванням вимог вищенаведеного закону.

Утім, тоді Вищий господарський суд таки постановив касаційну скаргу ВКП «Військовий мисливець» ТВМР ЗСУ задовольнити та направити справу на новий розгляд до господарського суду м. Києва. Приймаючи таке рішення, суд керувався тим, що в апеляційній скарзі скаржник посилався на те, що на позовній заяві Чернігівського державного лісогосподарського об'єднання "Чернігівліс" стоїть підпис не тієї особи, прізвище та ініціали, якої зазначені у позові. Господарським же ж судом м. Києва та Київським апеляційним господарським судом питання щодо форми і змісту позовної заяви ДЛО "Чернігівліс" не досліджувалося. Судами першої та апеляційної інстанцій не було предметом розгляду також питання стосовно порушень відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, що є необхідним задля надання повної та всебічної юридичної оцінки обставинам справи.

Вище згадувалося, що ВКП «Військовий мисливець» Товариства мисливців та рибалок ЗСУ, якраз перед тим, як позбувся своїх чималих угідь, уклав договір про спільну діяльність із ЗАТ «Українські лови», які, судячи із матеріалу «Дзеркала тижня», вклали в мисливську справу чималі кошти. То що ж це були за благодійники?

Згідно з реєстром юридичних та фізичних осіб-підприємців, Закрите акціонерне товариство «Українські лови» було засноване 10 травня 2000 року. Засновниками цього ЗАТ були акціонери, які вклали до його статутного фонду 200 тисяч гривень. Основним видом діяльності була благодійність. А ще – послуги з організації подорожей та ветеринарна діяльність. «Прописали» «Українські лови» у Києві на вулиці Верховинній, 36-А.

Серед акціонерів ЗАТ «Українські лови» ЗМІ називають екс-заступника голови КМДА Анатолія Голубченка.

За інформацією сайту «Наші гроші», до складу співзасновників ЗАТ «Українські Лови» також входив і Ігор Францкевич – екс-голова «Райффайзен Банку», пізніше голова правління «БрокБізнесБанку» Сергія Курченка.

Керівником ЗАТ «Українські лови» був Сергій Миколайович Гурін – людина, яка має однакове прізвище з тодішнім головою Центральної ради Товариства військових мисливців та рибалок ЗСУ Миколою Гуріним, що дає нам право думати, що Сергій Гурін є сином Миколи Гуріна. Нагадаємо, останній був безпосереднім керівником ВКП «Військовий мисливець», з яким у 2001 році уклало договір про спільну діяльність ЗАТ «Українські лови» і отримало доступ до величезних за територією військових мисливських угідь .

15 червня 2011 року ЗАТ «Українські лови», як свідчить запис у державному реєстрі юридичних і фізичних-осіб підприємців, припинило свою діяльність. Натомість його правонаступником стало ТОВ «Українські лови», яке розмістилося за тією ж адресою, де колись «проживало» ЗАТ.

За інформацією аналітичної системи YouControl, сьогодні засновниками ТОВ «Українські лови», є Артем Голубченко (300 тис. грн, 50 %), Михайло Коренбліт (150 тис. грн, 25 %) та Володимир Страшенко (150 тис. грн, 25 %). До червня 2016 року серед засновників були Артем Голубченко (300 тис. грн), Ірина Коренбліт (96 тис. грн), Михайло Коренбліт (96 тис. грн) та Роман Коренбліт (108 тис. грн). Керівником ТОВ-ки на сьогодні є Роман Коренбліт, який до нещодавно був і засновником цієї юрособи. Артем Голубченко потрапив до засновників товариства в 2012 році з внеском в 100 тис грн, а з моменту заснування товариства в 2000 році по 2011 рік серед засновників був сам Анатолій Голубченко.

За інформацією сайту «Наші гроші», Артем Голубченко є сином Анатолія Голубченка, котрий у 2006-2010 рр. був першим заступником голови Київської міської державної адміністрації Леоніда Черновецького, а потім, у 2010-2013 рр. – заступником і першим заступником голови КМДА Олександра Попова. У травні 2013 р. Анатолій Голубченко також очолив столичну міську організацію Партії регіонів, а в грудні 2013-січні 2014 тимчасово виконував обов'язки глави КМДА. У 1997-1999 рр. Голубченко був першим віце-прем'єром, а у 1992-1995 рр. – міністром промисловості.

Окрім ТОВ «Українські лови», Артем Голубченко ще є засновником ТОВ «СОРТІС» та ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ ФАРМА». Перше основним видом діяльності має посередництво за договорами по цінних паперах або товарах, друге - організація будівництва будівель.

Ще один засновник ТОВ «Українські лови» - Коренбліт Михайло, наразі мешкає в Ізраїлі. Він також є засновником ТОВ «ДІЛОР КОНСАЛТИНГ ЮКРЕЙН», співзасновниками якого разом із ним є Коренбліт Ірина, Мувмент Партнер Ейджі та кіпріотська юрособа - КОМПАНІЯ "ДІЛОР КОНСАЛТІНГ ЛІМІТЕД, а бенефіціарами – кіпріоти НАФСІКА СТІЛІАНОУ та СТЕЛІОС ІЄРОНІМІДЕС, швейцарець АЛЕКЗАНДЕР-ВАЛЬТЕР ШТУДХАЛЬТЕР. Також пан Коренбліт разом із ТОВ «Фарматрейд», Геннадієм Васильєвим, Анатолієм Голубченком, Іриною Коренбліт, Віктором Альошиним та Володимиром Страшенком є засновником дочірнього підприємства «Фарматрейд». У першого основний вид діяльності - будівництво житлових і нежитлових будівель, у другого - виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів.

Третій засновник «Українських ловів» Володимир Страшенко є найбільш підприємливим, адже виступає засновником 41 юридичної особи.

Щодо теперішнього керівника ТОВ «Українські лови» Романа Коренбліта, то, за інформацією сайту «Наші гроші», він також відомий як віце-президент Єврейської конфедерації України, є давнім бізнес-партнером родини Голубченків. Разом з Анатолієм Голубченком і його двома синами – Артемом та Олексієм – Коренбліт є власником ТОВ «Трансгруп», із Голубченком-старшим вони заснували ТОВ «СП Оптовий ринок Дніпровський округ», із Олексієм Голубченком – ТОВ «Перша Українська Транспортна Компанія», разом з дружиною Голубченка Оленою – ТОВ «Кабукі». Артем Голубченко з родиною Коренблітів є також співвласником ТОВ «Фарматрейд» і ТОВ «Українське промислове товариство».

На сьогодні Роман Коренбліт є лише засновником громадської організації «Спортивно-мисливський клуб «Золотий фазан», яка в свою чергу була до травня 2016 року засновником Всеукраїнської асоціації «Мисливсько-рибальські клуби та організації». Засновниками останньої нині є ТОВ «Багатопрофільне спільне підприємство «Колосок», ТОВ «Клуб мисливець та рибалка» та ТОВ «Партнер ЛТД».

Але повернімося в 2002 рік. Нагадаємо, саме тоді на території Чернігівського та Козелецького районів, що знаходилася у користуванні Товариства військових мисливців та рибалок ЗСУ, обласна влада створила Міжріченський регіональний ландшафтний парк, тим самим позбавивши військових мисливців, а разом із ним і ЗАТ «Українські лови» величезних мисливських угідь. Для кого ж так старалися Чернігівська обласна рада та місцеві депутати, коли приймали рішення «Про припинення права користування мисливськими угіддями та надання їх у користування», відповідно до якого було вирішено припинити права користування 102 га лісу ВКП «Військовий мисливець»?

Журналісти «Дзеркала тижня», посилаючись на Миколу Гуріна, тоді писали, що ініціатори створення регіонального ландшафтного парку «тиснули» на депутатів, аби ті внесли це питання на розгляд обласної сесії. Та ще й з умовою, що разом із створенням парку розглядатиметься ще й питання про закріплення мисливських угідь території парку за товариством з обмеженою відповідальністю «Міжріченське».

Як не дивно, ТОВ «Міжріченське» дійсно існує. Більше того, за інформацією з офіційного сайту громадської спілки «Асоціація користувачів мисливських і рибальських господарств», ТОВ «Міжріченське» має у користуванні мисливські угіддя площею 17,1 га в Козелецькому та Чернігівському районах. Саме там, де і розміщується Міжріченський ландшафтний парк.

За даними державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, товариство з обмеженою відповідальністю «Міжріченське» було створене 24 липня 2001 року. Приписана ТОВ-ка у селі Тужар, Козелецького району Чернігівської області. Статутний фонд ТОВ «Міжріченське» складає 440 тис.гривень. Основні види діяльності товариства - мисливство, відловлювання тварин і надання пов'язаних із ними послуг.

Компанія має аж п'ять засновників, двоє з яких – киянин Андрій Сарнацький (внесок у статутний фонд - 110 тис.грн) та киянин Сергій Фролов (154 тис.грн) є ще й кінцевими беніфіціарними власниками. Окрім них, серед засновників числяться кияни Наталія Бондар та Ігор Тарасенко (вони внесли у статутний фонд по 44 тис.грн), мешканка Чернігова Світлана Ігнатова (88 тис.грн).

Аби більше зрозуміти, хто ті люди, які стали засновниками ТОВ «Міжрічинське», варто проаналізувати ще одну компанію, серед засновників якогої ми знайшли ті ж самі прізвища, що й серед засновників «Міжрічинського» - Наталія Бондар, Світлана Ігнатова та Ігор Тарасенко.

ТОВ «Спеціалізоване мисливське підприємство «Тужар» було засноване 17 липня 2008 року. Його місце реєстрації таке саме, як і в попередньої ТОВ-ки – село Тужар Козелецького району. Обидві компанії мають не лише спільних засновників, але й однакового керівника-підписанта, яким виступає Володимир Валентинович Титок. Основним видом діяльності ТОВ «СМП «Тужар», як і ТОВ «Міжрічинське» є мисливство, відловлювання тварин і надання пов'язаних із ними послуг. Статутнийй фонд «Тужара», як не дивно, складає теж 440 тис.гривень.

Відмінним у ТОВ «Спеціалізоване мисливське товариство «Тужар» є лише один із засновник компанії, який є і кінцевим бенефіціарним власником. Це Василь Анатолійович Нефедьєв, який вніс до статутного фонду ТОВ «Тужар» 264 тис.грн. По 44 тис.грн внесли Наталя Бондар та Ігор Тарасенко, Світлана Ігнатова внесла 88 тис.грн.

За інформацією з офіційного сайту громадської спілки «Асоціація користувачів мисливських і рибальських господарств», ТОВ «Спеціалізоване мисливське господарство «Тужар» має у користуванні мисливські угіддя площею 6,9 тис.га в тому ж таки Козелецькому районі.

Нам вдалося знайти інформацію про кількох людей з такими самими ПІБ, як ті, що числяться засновниками і в ТОВ «Тужар», і в ТОВ «Міжрічинське». Зокрема, людина на ім'я Василь Нефедьєв, а також людина на ім'я Ігор Тарасенко згадуються у скандальному інтерв'ю Леоніда Ройтмана, який був засуджений у 2006 році в США за замовлення вбивства нардепа від «Фронту змін» В'ячеслава Константіновського. Звільнившись з в'язниці, Ройтман дав в Америці інтерв'ю ведучому програм на російськомовному американському телебаченні Сєві Каплану, в якому розповів про причетність до кримінального угрупування Аліка Магадана та зв'язок із ним багатьох українських політиків. Ігор та Юрій Тарасенко згадуються у цьому інтерв'ю як члени кримінального угрупування Аліка Магадана, а Василь Нефедьєв - як помічник Михайла Петровича Грішпона, засновника холдингу «Київ-Донбас».

Після Революції Гідності, коли журналісти стали цікавитися віп-користувачами численних мисливських угідь навколо Києва, про сімейство Голубченків знову згадали. Про них йшлось у сюжеті програми «Слідство.Інфо» - «Лісова братія».

Про нові мисливські угіддя, які зараз перебувають у користуванні родини Анатолія Голубченка можна дізнатися з численних судових рішень та постанов, які можна знайти у відкритому доступі.

Зокрема, проаналізувавши судові справи, можна дійти висновку, що згідно рішення Київської обласної ради №251-16-V від 31.01.2008 р. ЗАТ «Українські лови» було надано у користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства терміном на 25 років (до 2033 року) площею 7,363 га у Богуславському районі Київської області.

Утім, ще раніше ЗАТ «Українські лови» скористалося вже звичною формою – заключила договор про взаємодію щодо розвитку та використання мисливських угідь. 15 січня 2007 р. між державним підприємством «Богуславський лісгосп» та закритим акціонерним товариством «Українські лови» було укладено договір №4-1 про взаємодію. За умовами зазначеного договору користувач, починаючи з сезону полювання 2007 р. і до 2012 р., в мисливських угіддях ДП «Богуславський лісгосп» площею 21 300 га приймає мисливців ЗАТ «Українські лови» для проведення полювання за умови дотримання договору.

І все б нічого, якби наприкінці зими 2010 року міжрайонний природоохоронний прокурор Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної ради не звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою про визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства від 07.02.2008 р., що був укладений на підставі рішення Київської обласної ради від 31.01.2008 р. № 251-16-V, між Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та закритим акціонерним товариством «Українські лови». Прокурор побачив невідповідність п.1.1 договору умовам рішення Київської обласної ради. Ухвалою господарського суду Київської області позовну заяву передали за встановленою підсудністю до господарського суду м. Києва.

Розгляд цієї справи переносився два рази, а представник прокуратури в судове засідання 26.05.2010 р. не прибув, проте вже 21.05.2010 р. до відділу діловодства суду він подавав клопотання № 1319 вих. № 10 від 18.05.2010 р. про припинення провадження по справі у зв'язку з відсутністю предмету спору. З'ясувалося, що під час судового розгляду справи договір про умови ведення мисливського господарства від 07.02.2008 р. було розірвано та 30.03.2010 р. між Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарством і ЗАТ «Українські лови» укладено новий договір, яким усунуто виявлені порушення. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.05.2010 р. провадження було припинено за відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, компанії з орбіти тодішнього першого заступника Леоніда Черновецького, Анатолія Голубченка суд залишив у користуванні 7,363 га мисливських угідь у Богуславському районі Київської області.

Але на цьому суди для ЗАТ «Українські лови» не закінчилися. Згодом міжрайонна природоохоронна прокуратура знову звернулася до господарського суду Київської області. Цього разу прокурором було заявлено позов про визнання недійсним договору про взаємодію щодо розвитку та використання мисливських угідь, укладеного ТОВ-кою з державним підприємством «Богуславський лісгосп» Київського обласного лісового господарства.

Судом було встановлено, що 15 січня 2007 р. між державним підприємством «Богуславський лісгосп» та закритим акціонерним товариством «Українські лови» було укладено договір №4-1 про взаємодію щодо розвитку та використання мисливських угідь державного підприємства «Богуславський лісгосп» Київського обласного управління лісового господарства. За умовами зазначеного договору користувач, починаючи з сезону полювання 2007 р. і до 2012 р., в мисливських угіддях ДП «Богуславський лісгосп» площею 21 300 га приймає мисливців ЗАТ «Українські лови» для проведення полювання за умови дотримання договору.

В п. 1.1 договору зазначено, що ДП «Богуславський лісгосп» та ЗАТ «Українські лови» об'єднують зусилля з метою охорони, відтворення чисельності основних видів мисливської фауни та проведення полювання на території мисливських угідь ДП «Богуславський лісгосп». А поряд з тим у п. 1.2 цього ж договору визначено, що ЗАТ «Українські лови» надає фінансову і матеріальну допомогу та приймає безпосередню участь у заходах ДП «Богуславський лісгосп» щодо утримання, раціонального використання, розвитку, збереження та відтворення основних видів мисливської фауни на території мисливських угідь господарства. Далі в п. 3.1 зазначено, що ЗАТ «Українські лови» всебічно сприяє ДП «Богуславський лісгосп» в досягненні мети договору, щорічно вносить кошти та (або) робить послуги по узгодженому кошторису, який підписується сторонами кожен рік та при цьому загальна сума плати кожен рік еквівалентна 21 300 дол. США.

Пунктом 3.2.1 договору встановлено, що ДП «Богуславський ЛГ» має право, враховуючи внесок ЗАТ «Українські лови» в забезпечення необхідних умов для ведення мисливського господарства та утримання угідь, утримувати на свій кошт (30% участі в договорі) чотири єгеря, надавати членам ЗАТ «Українські лови» пріоритетне право проведення полювання в межах 70% виділеного ліміту на копитних тварин у терміни, передбачені чинним законодавством. Термін дії договору складає 6 років.

Згідно листа Київської обласної ради V скликання №1483/08-05 від 10.08.2009 р. рішення про надання в користування мисливських угідь площею 21,3 тис. га, які рахуються за ДП «Богуславський ЛГ», ЗАТ «Українські лови» Київська обласна рада не приймала. А лише рішенням Київської обласної ради №251-16-V від 31.01.2008 р. надано у користування ЗАТ «Українські лови» мисливські угіддя площею 7,363 га для ведення мисливського господарства терміном на 25 років.

Зважаючи на це, рішенням Господарського суду Київської області від 28.01.2010 р. було визнано недійсним договір про взаємодію щодо розвитку та використання мисливських угідь ДП «Богуславський лісгосп» Київського обласного управління лісового господарства, укладений між цим державним підприємством та ЗАТ «Українські лови».

Після цього ЗАТ «Українські лови» звернулося з апеляційною скаргою до Київського міжобласного апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову. Скарга була прийнята до розгляду та було порушено апеляційне провадження.

Відповідно до матеріалів справи підтверджувалось те, що рішенням Київської обласної ради народних депутатів «Про закріплення мисливських угідь на території Київської області» №102-09-ХХІІ від 05.08.1997 р. за ДП «Богуславський лісгосп» закріплено мисливські угіддя площею 23,5 тис. га.

Проаналізувавши зміст оскаржуваного договору, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що оскаржуваний договір укладений з порушенням вимог Закону України «Про мисливське господарство та полювання» та Закону України «Про тваринний світ», а тому мав бути визнаний недійсним.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду на той момент прийшла до висновку, що рішення першої інстанції прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому мало бути залишене без змін, про що свідчить текст постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.04.10 р.

Позбувшись навесні 2010 року добрячої території угідь на території Богуславського лісгоспу, якими планувала користуватися родина Голубченків через договір про взаємодію, чиновник не дуже засмутився. І в 2012 році ТОВ «Українські лови», засновником якої уже став син Голубченка Артем, звернулося до Київської обласної ради з проханням надати йому у користування мисливські угіддя.

Рішенням Київської обласної ради № 449-23-УІ від 27.09.2012 року ТОВ «Українські лови» було надано у користування мисливські угіддя площею 20,745 тис. га для ведення мисливського господарства терміном на 49 років із встановленим описом меж, а саме: з півночі від перетину межі Таращанського району з автодорогою Тараща-Богуслав до м. Богуслав, від м. Богуслав вниз за течією р. Рось до перетину з межею Черкаської області; зі сходу та півдня від перетину р. Рось з межею Черкаської області на південь цією межею до перетину з межею Таращанського району; з заходу далі на північ межею Таращанського району до автодороги Тараща-Богуслав.

Проте, прокуратура знову нагадала «Українським ловам» про себе. У червні минулого року до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява №36-01-3550-вих-16 від 27.05.2016 р. заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури до Київської обласної ради та ТОВ "Українські лови" про визнання незаконним і скасування рішення та визнання недійсним договору.

Прокурор, мотивуючи у позові незаконність рішення Київської обласної ради № 449-23-VI від 27.09.2012 р., посилається на відомості державної статистичної звітності з інформаційного відділу Держгеокадастру у Богуславському районі про перебування на відведених ТОВ «Українські лови» мисливських угіддях, користувачів земельних ділянок компаній СФГ «Колосок», СТОВ «А.Ф. Злагода», ЗАТ «НВФ Урожай», ПОСП «Голуба нива», які не надавали відповідно до закону дозволу (погоджень) ТОВ «Українські лови» щодо відведення мисливських угідь. Крім того, прокурор вказував, що сільські ради на території Богуславського району дозволу про надання ТОВ «Українські лови» на користування мисливськими угіддями також не надавали, а тому й обґрунтовував цей позов необхідністю захисту інтересів держави. Також позивачем було зазначено, що про порушення законодавства у порядку відведення мисливських угідь у користування ТОВ «Українські лови» прокуратурі стало відомо лише 28.03.2016 року з моменту отримання пояснень.

У цій справі судом було встановлено, що ТОВ «Українські лови» отримало дозвіл (погодження) від користувачів, що займають земельні ділянки на території Богуславського району, зокрема, ТОВ СГП «Олімпік Агро», ТОВ «Агрофортуна», ФОП «ОСОБА_1», ППФ «Ратібор», СТОВ «Ісайки Агро», ПОСП «Дружба», СТОВ «Щербащенці», ТОВ «Агро-Богуславщина-ЕКО», ФГ «Аграрник», ПП «Аштема», ТОВ «Добробут Плюс», ТОВ «Богуславка - Агро» ПП «Вірченко», а також відповідні дозволи від Богуславської районної державної адміністрації Київської області, Київської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Богуславський лісгосп».

Між іншим, згідно технічного звіту, складеного ТОВ «Центр перспективного проектування та ринку земель», щодо інвентаризації земель, які надані у користування під мисливські угіддя ТОВ «Українські лови» в адміністративних межах території Богуславського району Київської області, земельні ділянки, що перебувають в користуванні СФГ «Колосок», СТОВ «А.Ф. Злагода», ЗАТ «НВФ Урожай», ПОСП «Голуба нива» не входять до площ земельних угідь в розмірі 20 745 га, що використовує ТОВ «Українські лови» за договором від 5 лютого 2013 року. Враховуючи такий факт, відповідні дозволи ТОВ «Українські лови» у вказаних компаніях взагалі отримувати були не повинні, а тому ознаки порушення у вигляді відсутності їх дозволів, на які посилається у позові прокурор, є надуманими та безпідставними.

На виконання вимог пункту 4.1. Рішення Київської обласної ради № 449- 23-VI від 27.09.2012 р між Київським обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські лови" 05.02.2016 р. було укладено Договір про умови ведення мисливського господарства.

Враховуючи те, що судом встановлено, що рішення, на виконання якого укладено спірний договір, було прийняте з дотриманням норм діючого законодавства України і, відповідно, є чинним, позовна вимога про визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства від 05.02.2016 р. задоволенню не підлягає.

Рішенням Господарський суд м. Києва від 29.08.2016 р. в задоволенні позову прокуратури було відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, перший заступник прокурора Київської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2016 р. скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Зокрема, прокурор в обґрунтуванні апеляційної скарги посилався на те, що згідно інформації відділу Держгеокадастру у Богуславському районі № 10-1018-99.3-233/2-16 від 31.03.16 р. установлено, що користувачами земельних ділянок, які увійшли в опис меж спірних мисливських угідь на момент прийняття оспорюваного рішення Київської обласної ради були СФГ «Колосок», ПОСП «Голуба Нива», ФГ «Левада-К», СТОВ «А.Ф. Злагода», ТОВ «НВФ Урожай», які не надавали жодних погоджень ТОВ «Українські лови» щодо використання відповідних земельних ділянок в якості мисливських угідь, що підтверджується матеріалами справи.

Поряд з тим, ТОВ «Українські лови» подав до апеляційного суду 19.10.2016 року відзив проти доводів апеляційної скарги із запереченнями, посилаючись на те, що не веде мисливську діяльність в межах земельних ділянок СФГ «Колосок», ПОСП «Голуба Нива», ФГ «Левада-К», СТОВ «А.Ф. Злагода», ТОВ «НВФ Урожай».

Як встановив суд, рішенням Київської обласної ради № 449-23-УІ від 27.09.2012 року Товариству надано у користування мисливські угіддя площею 20,745 тис. га для ведення мисливського господарства терміном на 49 років із встановленим описом меж, а саме: з півночі від перетину межі Таращанського району з автодорогою Тараща-Богуслав до м. Богуслав, від м. Богуслав вниз за течією р. Рось до перетину з межею Черкаської області; зі сходу та півдня від перетину р. Рось з межею Черкаської області на південь цією межею до перетину з межею Таращанського району; з заходу далі на північ межею Таращанського району до автодороги Тараща-Богуслав.

Судом також встановлено, що ТОВ "Українські лови" отримало дозвіл (погодження) від користувачів, що займають земельні ділянки на території Богуславського району, зокрема, ТОВ СГП "Олімпік Агро", ТОВ "Агрофортуна", ФОП "ОСОБА_1.", ППФ "Ратібор", СТОВ "Ісайки Агро", ПОСП "Дружба", СТОВ "Щербащенці", ТОВ "Агро-Богуславщина-ЕКО", ФГ "Аграрник", ПП "Аштема", ТОВ "Добробут Плюс", ТОВ "Богуславка - Агро" ПП "Вірченко", а також відповідні дозволи від Богуславської районної державної адміністрації Київської області, Київської обласної державної адміністрації, Державного підприємства "Богуславський лісгосп".

Твердження прокурора про непогодження розташування мисливських угідь з СФГ "Колосок", СТОВ "А.Ф. Злагода", ЗАТ "НВФ Урожай", ПОСП "Голуба нива" з посиланням на лист Держгеокдастру від 31.03.2016 р. судом були не прийняті, оскільки такі твердження спростовуються даними технічного звіту складеного ТОВ "Центр перспективного проектування та ринку земель" щодо інвентаризації земель, що надані у користування під мисливські угіддя ТОВ "Українські лови". Згідно цих даних, земельні ділянки, які перебувають в користуванні СФГ "Колосок", СТОВ "А.Ф. Злагода", ЗАТ "НВФ Урожай", ПОСП "Голуба нива" не входять до площ земельних угідь в розмірі 20,745 тис. га, що використовує ТОВ "Українські лови" за договором від 5 лютого 2013 року.

Тому апеляційна інстанція зазначила, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку і що відповідні дозволи ТОВ "Українські лови" у вказаних компаніях отримувати були не повинні, а тому ознаки порушення у вигляді відсутності їх дозволів, на які посилається у позові прокурор, є необґрунтованими.

Також, суд вважав, що за таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2016 року у справі № 910/10359/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Тому апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду міста Києва було залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - залишено без змін постановою Київський апеляційний господарський суд від 21.02.17 р.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, перший заступник прокурора Київської області далі звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення попередніх інстанцій. В свою чергу ТОВ "Українські лови" до Вищого господарського суду України було подано відзив та пояснення на касаційну скаргу, в яких воно проти доводів касаційної скарги заперечувало та просило залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Вища інстанція під час розгляду справи встановила, що на підставі вказаного рішення 05.02.2013 року Київським обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства та ТОВ "Українські лови" укладено Договір про умови ведення мисливського господарства, відповідно до якого у 2012 - 2013 роках ТОВ "Українські лови" отримало у користування мисливські угіддя загальною площею 20,745 тис. га терміном до 27.09.2061 року на території Богуславського району Київської області.

Варто зазначити, що Закон України "Про мисливське господарство та полювання" визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.

Підставами для визнання акту індивідуальної дії недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зауважити, що спірне рішення Київської обласної ради є ненормативним актом, який застосовується одноразово і з прийняттям якого виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів конкретних осіб, це рішення вичерпало свою дію фактом його виконання, а відтак, скасування оскаржуваного рішення Київської обласної ради від 27.09.2012 року № 449-23-VI не призведе до відновлення порушених або оспорюваних прав позивача, оскільки обраний прокурором спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Своєю постановою Вищий господарський суд України від 31 травня 2017 року касаційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а постанову апеляційної інстанції без змін.

Однак щодо останнього рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься окрема думка судді В. Корсака, який був у складі колегії під час розгляду справи. Свою думку суддя обґрунтував наступними висновками:

У 2017 році ТОВ «Українські лови» через Регіональне відділення ФДМУ по Київській області оплатило проведення незалежної оцінки таких об`єктів оренди (мова про них йде в оголошенні):

1. нежитлова будівля мисливського будинку (інв. №10320012) площею 159,8 кв.м,
2. нежитлова будівля сараю-гаража (інв.№10310077) площею 76,9 кв.м та нежитлова будівля погребу (інв. №10320014),
3. нежитлова будівля душової (інв. №10320015) площею 18,5 кв.м,
4. колодязь (інв. №10310078), що знаходяться за адресою: Київська обл.,Богуславський район, с. Киданівка, вул. Заствок, 32-А, та перебувають на балансі ДП "Богуславське лісове господарство".

Конкурс мав відбутися в травні 2017 року.

Тобто товариство напевно хоче взяти ці об'єкти нерухомості в оренду, чи викупити їх. Для зручності та комфорту проведення полювань.

Адже, за інформацією з Держреєстру речових прав на нерухоме майно…, жодного майна у ТОВ «Українські лови» у власності не має.

А от ДП «Богуславське лісове господарство», відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта має земельні ділянки на праві постійного користування загальною площею 4,3431 га (0,6881 га, 0,2163 га, 2,3511 га, 0,0942 га, та 1,0876 га) для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг.

Також отримуємо з тієї ж Інформації з Державного реєстру нерухомості підтвердження знаходження у власності будівель, за оцінку деяких з них і платило ТОВ «Українські лови» у квітні 2017 року: нежитлова будівля, літ. "А-2" пл. 159,8 кв.м., "В-1" - 76,9 кв.м., "Д-1" пл.18,5 кв.м. та споруди, а також є у власності нежитлова будівля, літ."А" пл.171,90 кв.м. та споруди у м. Богуслав, житлові будинки 94,8 кв.м та 68,3 кв.м у с. Бушеве, нежитлову будівля, літ. "А"-81,4; "Б"-57,6; "В"-24,1 кв.м. у с. Бушеве та квартира у житловому будинку загальною площею 75,3 кв.м у м. Богуслав.

Усе це ми подаємо для того, аби ще через кілька років усе, що було державним, не «перекочувало» раптом у приватні руки українських можновладців-товстосумів.