Київська область, Обухівський район
«Пролетарський» слід елітних козинських земель
Альона Береза, Неля Шпулак
Землі в заплавах річок і береги самих водойм є ласим шматком в очах забудовників. А якщо це землі ще й неподалік столиці України, то до них інтерес зростає у сотні разів. Наш матеріал стосуватиметься ну дуже «смачних земель» нині елітного селища Козин, що неподалік Києва. Ціна за сотку землі на порожній ділянці без будівель сьогодні тут коливається від 10-15 тисяч доларів.
Перші дві тисячі козинських гектарів були розпродані ще до 2003 року. На них, як гриби після дощу, виросли елітні селища, де в чудових палацах живе пів-Верховної Ради, чимало колишніх і теперішніх урядовців.
Майже 200 гектарів вартісної землі у Козині досі знаходяться в довгостроковій оренді ТОВ «Трипільське підприємство «Пролетарська правда», яке, за інформацією ЗМІ, належить колишньому нардепу та екс-міністру з питань ЖКГ Олексію Кучеренко. Також у ЗМІ фігурує інформація, що до нього, можливо, мають відношення нардеп кількох скликань, колишній заступник мера Віталія Кличка Павло Рябікін і екс-керівник ДУСі Ігор Бакай.
Майже 200 гектарів вартісної землі у Козині досі знаходяться в довгостроковій оренді ТОВ «Трипільське підприємство «Пролетарська правда», яке, за інформацією ЗМІ, належить колишньому нардепу та екс-міністру з питань ЖКГ Олексію Кучеренко. Також у ЗМІ фігурує інформація, що до нього, можливо, мають відношення нардеп кількох скликань, колишній заступник мера Віталія Кличка Павло Рябікін і екс-керівник ДУСі Ігор Бакай.
1
Великий «пролетарський» дерибан
У повоєнні роки під Києвом було засновано риболовецьку артіль з красномовною назвою «Трипільська правда». Поряд з тим у березні 1948 року цій артілі згідно Державного акту на вічне користування землею колгоспами № 446737 було виділено чимало земель на території сіл Трипілля та Українка, частково також входили землі Козина та Борисполя. Згодом риболовецька артіль «Пролетарська правда» була реорганізована в рибколгосп «Пролетарська правда», який у 60-80 рр. минулого сторіччя був одним із процвітаючих в регіоні. Громада (на той час тодішні рибколгоспники) володіла двома катерами, чотирма сейнерами, своєрідною риболовецькою флотилією із двох десятків моторних човнів. На території рибколгоспу продуктивно працювало тридцять три цехи: рибні, консервні, холодильні, а також швейний, радіотехнічний та навіть кондитерський.
Село Трипілля
(фото РБК-Україна)
(фото РБК-Україна)
Наприкінці 90-х років минулого сторіччя Трипільський рибгосп "Пролетарська правда" був розпайований. Очолював процес розпаювання майна, що збиралося громадою десятиріччями, колишній керівник рибколгоспу Іван Мостовий. Саме це розпаювання колись процвітаючого колгоспу стало причиною десятків судових процесів, майно та земельні ділянки досі не можуть поділити, щоправда не колишні колгоспники, які опинилися за «бортом», а, як буде показано далі - політичні еліти.
Як було встановлено під час одного із судових засідань, на підставі рішення загальних зборів колгоспників від 19 серпня 1997 року риболовецький колгосп «Пролетарська правда» було реорганізовано в ЗАТ «Трипільське риболовецьке господарство «Пролетарська правда» (код ЄДРПОУ 02797391).
Як було встановлено під час одного із судових засідань, на підставі рішення загальних зборів колгоспників від 19 серпня 1997 року риболовецький колгосп «Пролетарська правда» було реорганізовано в ЗАТ «Трипільське риболовецьке господарство «Пролетарська правда» (код ЄДРПОУ 02797391).
Згодом (витяг з протоколу № 11/БП-98 від 31.10.1998 року) ЗАТ «Трипільське риболовецьке господарство «Пролетарська Правда» також реорганізовують. З-під його «даху» виходять як мінімум дві юридичні особи: ЗАТ «Риболовецьке господарство села Трипілля» (код ЄДРПОУ 30889056) та ЗАТ «Трипільське підприємство «Пролетарська Правда» (код ЄДРПОУ 30889024). Обидві фірми стають правонаступниками прав та обов'язків колишнього рибколгоспу та власниками майна.
Згідно Єдиного державного реєстру юросіб на сьогодні правонаступники-юрособи змінили форму власності на ПрАТ та ТОВ відповідно, а також мають і досі ідентичний розмір статутного капіталу – 2 796 623, 00 грн.
Згідно Єдиного державного реєстру юросіб на сьогодні правонаступники-юрособи змінили форму власності на ПрАТ та ТОВ відповідно, а також мають і досі ідентичний розмір статутного капіталу – 2 796 623, 00 грн.
Приватне акціонерне товариства «Риболовецьке господарство села Трипілля» засноване 282 акціонерами в 2000 році, однак власником більше 97 % акцій є лише одна фізична особа, а незмінним керівником підприємства є Мостовий Іван Олексійович, який відомий як «червоний голова» рибколгоспу.
Як нами вже зазначалося, статутний капітал підприємства складає 2 796 623, 00 грн. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ця юрособа має лише нежитлову будівлю загальною площею 1 790, 2 кв.м, і це дитячий садок.
І це зовсім не дивно, адже у розподіленні колгоспного майна, за підозрою правоохоронців, брали участь ще й кілька фірм, які входили «до орбіти» Івана Мостового. Зокрема у 1993 році син «червоного голови» Максим у с. Українка створює свою юридичну особу – Колективне сільськогосподарське підприємство «Орія». На сьогодні бенефіціаром КСП «Орія», окрім Максима Мостового, є ще Сергій Мешков, екс-керівник управління земельних ресурсів Обухівської РДА.
Не дивно, що ця фірма стає власником недобудованого колгоспом гаражу на 15 тракторів, який знаходиться в 100-метровій прибережній смузі р. Дніпро, магазину «Жива риба» та ще декількох подібних так званих МАФів, приватизація яких не можлива в прибережній зоні. І, найцікавіше, у власності «Орії» опиняються гідротехнічні споруди, головна з яких – причальна стінка.
Не дивно, що ця фірма стає власником недобудованого колгоспом гаражу на 15 тракторів, який знаходиться в 100-метровій прибережній смузі р. Дніпро, магазину «Жива риба» та ще декількох подібних так званих МАФів, приватизація яких не можлива в прибережній зоні. І, найцікавіше, у власності «Орії» опиняються гідротехнічні споруди, головна з яких – причальна стінка.
Коли ж у 2015 році правоохоронні органи почали цікавитись процесом приватизації потужного рибколгоспу, керівник «Орії» Максим Мостовий продає це майно Товариству з обмеженою відповідальністю «Серпень-Груп». Та кінцевими бенефіціарами компанії-покупця є знову ж таки Максим Мостовий та Сергій Мешков. Фірма заснована у 2000 році, статутний капітал – 500 000 грн.
Засновницькі зв'язки сімейства Мостових на сьогодні
(за даними аналітичної системи YouControl)
(за даними аналітичної системи YouControl)
2
Нові «непролетарські» власники
«Пролетарської правди»
«Пролетарської правди»
Найбільш загадковою є доля ЗАТ «Трипільське підприємство «Пролетарська правда», яке на сьогодні існує у формі товариства з обмеженою відповідальністю, і яке дивним чином у 2000-х роках потрапило під вплив політико-бізнесових кіл. До речі, як правонаступник майнових прав на майже 200 га саме козинської землі колишнього рибколгоспу.
За даними бізнес-аналітичної системи «YouControl», у 2000-2005 роках керівником ЗАТ «Трипільського підприємства «Пролетарська правда» значиться вже не Іван Мостовий, а Галина Василівна Пилипець.
За даними бізнес-аналітичної системи «YouControl», у 2000-2005 роках керівником ЗАТ «Трипільського підприємства «Пролетарська правда» значиться вже не Іван Мостовий, а Галина Василівна Пилипець.
Особа з таким прізвищем та ініціалами фігурувала також як голова правління та бухгалтер ЗАТ «Гермес Інвест Холдинг».
Цікаво, що до 2008 року акціонером «Пролетарської правди» й було ЗАТ «Гермес Інвест Холдінг» (код ЄДРПОУ 24938171, яке зараз також стало ТОВкою), що в свою чергу засноване офшорною компанією - "Корнера Інкорпорейтед" (Сейшели).
Цікаво, що до 2008 року акціонером «Пролетарської правди» й було ЗАТ «Гермес Інвест Холдінг» (код ЄДРПОУ 24938171, яке зараз також стало ТОВкою), що в свою чергу засноване офшорною компанією - "Корнера Інкорпорейтед" (Сейшели).
Інформація щодо керівництва ТОВ «ТП «Пролетарська правда» (2000 рр.)
Товариство з обмеженою відповідальністю «Трипільське підприємство «Пролетарська Правда», за інформацією бізнес-аналітичної системи «YouControl», засноване у 2007 році.
Його засновниками на сьогодні є київська фірма ТОВ «КАРТ ЛІМІТЕД» (код ЄДРПОУ 38545974; 50 %) та кіпрська фірма НОВЕЛПЕСА ХОЛДІНГС ЛТД (50 %). Власником істотної участі та кінцевим бенефіціаром цієї юрособи є Кучеренко Андрій Юрійович, який, до речі, є на 100 % засновником ТОВ «Фінансові інвестиції» (код ЄДРПОУ 32664478), яке в свою чергу на 100 % є засновником української фірми ТОВ «КАРТ ЛІМІТЕД».
Для чого зроблені такі «багатоходовочки» засновництва не відомо, однак цікавою є постать самого засновника та бенефіціара. Згадку про особу з такими даними вдалось знайти у реєстрі помічників депутатів ВРУ «Посіпаки», згідно якого пан Кучеренко був помічником у депутата ВРУ 5 скликання від блоку «Наша Україна» Кучеренка Олексія Юрійовича спочатку на платній основі, а потім на громадських засадах.
Його засновниками на сьогодні є київська фірма ТОВ «КАРТ ЛІМІТЕД» (код ЄДРПОУ 38545974; 50 %) та кіпрська фірма НОВЕЛПЕСА ХОЛДІНГС ЛТД (50 %). Власником істотної участі та кінцевим бенефіціаром цієї юрособи є Кучеренко Андрій Юрійович, який, до речі, є на 100 % засновником ТОВ «Фінансові інвестиції» (код ЄДРПОУ 32664478), яке в свою чергу на 100 % є засновником української фірми ТОВ «КАРТ ЛІМІТЕД».
Для чого зроблені такі «багатоходовочки» засновництва не відомо, однак цікавою є постать самого засновника та бенефіціара. Згадку про особу з такими даними вдалось знайти у реєстрі помічників депутатів ВРУ «Посіпаки», згідно якого пан Кучеренко був помічником у депутата ВРУ 5 скликання від блоку «Наша Україна» Кучеренка Олексія Юрійовича спочатку на платній основі, а потім на громадських засадах.
До речі, саме ТОВ «Трипільське підприємство «Пролетарська Правда» стало засновником у 2007 році ТОВ «Група «Український Стандарт» (код ЄДРПОУ 34937930; 20,64 %). За інформацією порталу «Finbalance», до числа засновників і «Українського Стандарту», і ТОВ «Конті Інвест» входить, зокрема, ТОВ «КУА «Сіті Кепітал» (код ЄДРПОУ 33302670). Неофіційно цю структуру пов'язують з Віктором Поліщуком — власником/співвласником торгової мережі "Ельдорадо", "Технополіс", ТРЦ "Гуллівер" (Gulliver), збанкрутілого банку "Михайлівський" (контролював через ТОВ "Екосіпан").
Цей зв'язок можна довести також через наступні факти:
ТОВ «КУА «Сіті Кепітал» є одним із засновників ТОВ «Альянс Новобуд», яке у свою чергу має однаковий міський телефонний номер 044-364-12-44 та адресу, яка відрізняється тільки номерами офісів (Київська обл., місто Бровари, вул. В'ячеслава Чорновола 15, нежитлове приміщення 103) із трьома фірмами:
В усіх цих трьох фірмах засновником є Олександр Чернюк. Він також є одним із засновників ТОВ «Ресурс Профіль» та ТОВ «Лоран Інвест», що також мають однаковий телефонний номер між собою 044-364-84-50 та адресу в сусідніх блоках: Київ, площа Спортивна 1-А, БЛОК №В02/3 (Ресурс Профіль) та БЛОК №В 02/6 (Лоран Інвест).
Та цей телефонний 044-364-84-50 є спільним із ТОВ «Технобуд-1», де серед засновників і фігурує Віктор Поліщук.
ТОВ «КУА «Сіті Кепітал» є одним із засновників ТОВ «Альянс Новобуд», яке у свою чергу має однаковий міський телефонний номер 044-364-12-44 та адресу, яка відрізняється тільки номерами офісів (Київська обл., місто Бровари, вул. В'ячеслава Чорновола 15, нежитлове приміщення 103) із трьома фірмами:
- Будівельна компанія «Майстер Буд» (нежиле приміщення 102),
- ЖБК «ЖК «Зелений квартал» (нежиле приміщення 101),
- ЖК «Лісовий квартал» (нежиле приміщення 101).
В усіх цих трьох фірмах засновником є Олександр Чернюк. Він також є одним із засновників ТОВ «Ресурс Профіль» та ТОВ «Лоран Інвест», що також мають однаковий телефонний номер між собою 044-364-84-50 та адресу в сусідніх блоках: Київ, площа Спортивна 1-А, БЛОК №В02/3 (Ресурс Профіль) та БЛОК №В 02/6 (Лоран Інвест).
Та цей телефонний 044-364-84-50 є спільним із ТОВ «Технобуд-1», де серед засновників і фігурує Віктор Поліщук.
Зв'язки ТОВ «ТП «Пролетарська правда» із В.Поліщуком
(за даними аналітичної системи YouControl)
(за даними аналітичної системи YouControl)
Серед засновників згаданого вище ТОВ «Група «Український стандарт» також фігурує Веселов Сергій Олегович. У 2012 році та 2013 році він займав 57-е та 53-е місце в рейтингах найзаможніших українців за версією журналів Forbes і Корреспондент.
Як писали ці видання, на початку бізнес-шляху пан Веселов здавав в оренду літак Іл-86, який був придбаний спільно з майбутнім міністром ЖКГ Олексієм Кучеренком, у 1990-х торгував газом, як один з молодших компаньйонів І. Бакая, був партнером К. Жеваго по Полтавському ГЗК та АвтоКрАЗу та мав частку в ТРЦ «Гулівері».
Як писали ці видання, на початку бізнес-шляху пан Веселов здавав в оренду літак Іл-86, який був придбаний спільно з майбутнім міністром ЖКГ Олексієм Кучеренком, у 1990-х торгував газом, як один з молодших компаньйонів І. Бакая, був партнером К. Жеваго по Полтавському ГЗК та АвтоКрАЗу та мав частку в ТРЦ «Гулівері».
3
«Війна» за козинські землі
На початку 2000-х років, як писало тоді «Дзеркало тижня», земельне питання послужило першопричиною справжніх баталій, ареною яких стало невеличке селище міського типу Козин, розташоване в тридцяти кілометрах від Києва.
«Віковий сосновий ліс, заливні луки вздовж Дніпра, чисте повітря і налагоджена інфраструктура — чого ще можна бажати для облаштованості заміського житла? Якого до того ж можна дістатися за якихось двадцять хвилин по доглянутій урядовій трасі».
Плюс розташовані уже на той час поблизу селища численні садиби сильних світу цього. Дуже зручно вирішувати важливі державні й бізнесові проблеми, не від'їжджаючи далеко за межі свого місцеперебування. Все це й обумовило стрімке зростання ринкової вартості козинської землі у 2000-х роках.
Стати головою такого «привабливого» селища і ділити земельні наділи – справжня удача. І вона посміхнулася у 2003 році, після раптової смерті голови селища Миколи Федоренка, Валентині Горобець, яка до того працювала головою земельної комісії Козинської селищної ради та була відповідальною за оформлення землевідведень.
Так, на думку журналістів "Дзеркало тижня", «жителі селища, котрі почали усвідомлювати контраст між своїм далеко не розкішним побутом і тим розмахом, із яким тривало освоєння козинських земель їхніми новими сусідами, віддали свої голоси пані Горобець не в останню чергу через те, що вона обіцяла задовольнити їхнє бажання також взяти участь у земельній приватизації. Й одним із перших розпоряджень новообраного голови Козина було скасування понад тисячі рішень про видачу землі, прийнятих колишнім керівництвом селища».
Так, на думку журналістів "Дзеркало тижня", «жителі селища, котрі почали усвідомлювати контраст між своїм далеко не розкішним побутом і тим розмахом, із яким тривало освоєння козинських земель їхніми новими сусідами, віддали свої голоси пані Горобець не в останню чергу через те, що вона обіцяла задовольнити їхнє бажання також взяти участь у земельній приватизації. Й одним із перших розпоряджень новообраного голови Козина було скасування понад тисячі рішень про видачу землі, прийнятих колишнім керівництвом селища».
Утім, вигравши вибори з обіцянкою добитися справедливості при розподілі ласих козинських земель, Валентина Горобець призвела до патової ситуації, яка прогриміла на усю країну, а саме встановленням щонайменше на два роки безладу та своєрідного двовладдя у Козині.
Тоді журналісти «Дзеркала тижня» припускали, що увесь цей хаос був на руку багатьом впливовим особам, серед яких називали імена Віктора Пінчука, Петра Порошенка, Петра Ющенка, Богдана Губського, Степана Гавриша, Юрія Кармазіна, що мали, на думку журналістів, власні інтереси до козинських земель.
«Чи не для того, щоб сховати кінці, і створюється в Козині і навколо нього ситуація керованого хаосу? Адже двовладдя — це, по суті, те саме безвладдя. І чим довше воно триватиме, тим надійніше можна замести сліди не цілком законної діяльності, тим самим уникнувши голосних викриттів», - писали тоді журналісти «Дзеркала тижня».
Тоді журналісти «Дзеркала тижня» припускали, що увесь цей хаос був на руку багатьом впливовим особам, серед яких називали імена Віктора Пінчука, Петра Порошенка, Петра Ющенка, Богдана Губського, Степана Гавриша, Юрія Кармазіна, що мали, на думку журналістів, власні інтереси до козинських земель.
«Чи не для того, щоб сховати кінці, і створюється в Козині і навколо нього ситуація керованого хаосу? Адже двовладдя — це, по суті, те саме безвладдя. І чим довше воно триватиме, тим надійніше можна замести сліди не цілком законної діяльності, тим самим уникнувши голосних викриттів», - писали тоді журналісти «Дзеркала тижня».
Лише на виборах, призначених ВРУ на 26 березня 2006 року, головою Козинської селищної ради було обрано Валерія Гартика. Утім, спроби повернути собі владу Валентина Горобець не полишала аж до весни 2007, оскаржуючи у судах результати виборів 2006 року.
У той час козинські землі продовжували «дерибанити». Принаймні, до такої думки схилялися журналісти «України молодої».
«Сотка козинської земельки «на ринку» коштує 20-30 тисяч доларів! Але платити за ринковою ціною товстосуми не бажали. Лише протягом 1996-2003 рр. у територіальної громади відібрали за безцінь більше двох тисяч гектарів землі комунальної власності. Після обрання селищним головою Валентини Горобець громада відмовилася віддавати землю задарма. То що робити, коли хочеться придбати сотні гектарів і заплатити за сотку, скажімо, якихось 200 гривень, а селищний голова не погоджується? Усе просто: треба його змінити! На більш керованого, «свого», - писала тоді «Україна молода».
«Сотка козинської земельки «на ринку» коштує 20-30 тисяч доларів! Але платити за ринковою ціною товстосуми не бажали. Лише протягом 1996-2003 рр. у територіальної громади відібрали за безцінь більше двох тисяч гектарів землі комунальної власності. Після обрання селищним головою Валентини Горобець громада відмовилася віддавати землю задарма. То що робити, коли хочеться придбати сотні гектарів і заплатити за сотку, скажімо, якихось 200 гривень, а селищний голова не погоджується? Усе просто: треба його змінити! На більш керованого, «свого», - писала тоді «Україна молода».
«Він (Гартік – авт.) уже підписав угоду про продаж 30,3 га по 200 гривень за сотку, й ще 207 га - в оренду з такою ж оцінкою надають ЗАТ «Трипільське підприємство «Пролетарська правда», за яким стоїть народний депутат Олексій Кучеренко. Це така земля! Ольжин острів i землі поблизу нього. Навіть грошова оцінка за 1998 рік складала 1,5 тисячі гривень за сотку, — обурювалася журналістам «України молодої» Валентина Горобець. — «Трипільці» на цю землю давно око поклали, я з ними судилася два роки. Пан Кучеренко особисто приходив на сесію до нас i вимагав продати землю. Але ми відмовили через смішну ціну. Гартік не відмовляє».
Валентина Горобець
голова Козинської селищної ради з 2003 по 2006 рік
Вдалося також натрапити в мережі на інтерв'ю Валентини Горобець, в якому йдеться про ТОВ «Трипільське підприємство «Пролетарська Правда» та земельні скандали дванадцятирічної давності.
На її думку, конфлікт почався тоді, коли депутатів селищної ради "купило" акціонерне товариство "Пролетарська правда" аби придбати землю в Козині по 200 гривень за сотку (і це тоді, коли ринкова вартість козинських земель поблизу Дніпра на той час, за думкою Української правди, яке опублікувало інтерв'ю, вже коливалася від 3 до 15 тисяч доларів за сотку). Горобець їм відмовила. Відтоді "Пролетарська правда" (як стверджував син Горобець – Юрій, про що дізнався зі спілкування з опозиціонерами) стала платити депутатам по $200 щомісячно.
Горобець також стверджувала, що за цим підприємством стоять бізнесмен Чорний, екс-голова Запорізької ОДА Олексій Кучеренко (депутат ВРУ 5 скликання та екс-міністр ЖКГ), екс-керівник ДУСі Ігор Бакай, а також депутат ВРУ Павло Рябікін.
На її думку, конфлікт почався тоді, коли депутатів селищної ради "купило" акціонерне товариство "Пролетарська правда" аби придбати землю в Козині по 200 гривень за сотку (і це тоді, коли ринкова вартість козинських земель поблизу Дніпра на той час, за думкою Української правди, яке опублікувало інтерв'ю, вже коливалася від 3 до 15 тисяч доларів за сотку). Горобець їм відмовила. Відтоді "Пролетарська правда" (як стверджував син Горобець – Юрій, про що дізнався зі спілкування з опозиціонерами) стала платити депутатам по $200 щомісячно.
Горобець також стверджувала, що за цим підприємством стоять бізнесмен Чорний, екс-голова Запорізької ОДА Олексій Кучеренко (депутат ВРУ 5 скликання та екс-міністр ЖКГ), екс-керівник ДУСі Ігор Бакай, а також депутат ВРУ Павло Рябікін.
І, правда, "повернення" земель під час головування у Козині Валентини Горобець торкнулося і ЗАТ "Трипільське підприємство "Пролетарська правда", яке повертало свої наділи у суді. Так, з постанови судової палати у господарських справах Верховного суду України від 28.02.2006 року , ми дізнаємося про таке.
У серпні 2005 року ЗАТ "Трипільське підприємство "Пролетарська Правда" подало позов до господарського суду Київської області до Козинської селищної ради Обухівського району про визнання недійсним рішення від 30 березня 2004 року N 24 "Про відмову в затвердженні рішення виконкому Козинської селищної ради від 31 травня 2001 року N 9/1".
Також ЗАТ "Трипільське підприємство "Пролетарська Правда" вимагало зобов'язати укласти з ними договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 33,1049 га за ціною 687119 грн. 01 коп., та договір оренди земельної ділянки загальною площею 207,2872 га, яка розташована на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області та належить ЗАТ "Трипільське підприємство "Пролетарська Правда" на праві постійного користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 23 серпня 2001 року І-КВ N 003595.
ЗАТ "Трипільське підприємство "Пролетарська Правда" також вказувало, що орендна плата за користування земельною ділянкою становить 5 % від грошової оцінки земельної ділянки в рік за 1 кв.м з урахуванням щорічного коефіцієнту інфляції.
Свої позовні вимоги ЗАТ "Трипільське підприємство "Пролетарська Правда" мотивувало тим, що у нього в постійному користуванні знаходиться земельна ділянка сільськогосподарського призначення.
Відповідно до пункту 6 Перехідних положень чинного тоді Земельного кодексу (2768-14), юридичні особи, які мали у постійному користуванні земельні ділянки, але за нормами цього кодексу не мали право їх мати на такому праві, повинні були до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право оренди або право власності на них.
ЗАТ "Трипільське підприємство "Пролетарська Правда" до Козинської селищної ради народних депутатів були подані відповідні клопотання про надання йому певної частини земельної ділянки в оренду, а певної частини - у власність на платній основі.
5 березня 2003 року, Козинською селищною радою були прийняті рішення N 7 та N 7/1, відповідно до яких ЗАТ "Трипільське підприємство "Пролетарська права" надавались дозволи на викуп та про надання йому в оренду земельних ділянок.
Але вже через рік, 30 березня 2004 року, Козинською селищною радою було прийняте рішення N 24 "Про відмову в затверджені рішення виконкому Козинської селищної ради", згідно із яким, земельну ділянку було вилучено із користування ЗАТ "Трипільське підприємство "Пролетарська права" на підставі статті 141 чинного тоді Земельного кодексу України (2768-14).
ЗАТ "Трипільське підприємство "Пролетарська правда" вважав дане рішення ради незаконним, оскільки воно порушує його право на користування земельною ділянкою. Рішенням господарського суду Київської області від 26 серпня 2005 року позов «Пролетарської правди» було задоволено.
Визнано недійсним рішення Козинської селищної ради від 30 березня 2004 року N 24 "Про відмову в затвердженні рішення виконкому Козинської селищної ради від 31 травня 2001 року N 9/1".
Зобов'язано відповідача укласти з позивачем договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 33,1049 га за ціною 687119 грн. 01 коп. та договір оренди земельної ділянки загальною площею 207,2872 га.
Виходячи з даних справи, постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2005 року вищевказане рішення суду залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 14 грудня 2005 року N 330/18-05 постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2005 року залишено без змін. Це рішення та постанови мотивовані тим, що спірне рішення Козинської селищної ради суперечило нормам чинного тоді законодавства та винесено з перевищенням наданої раді компетенції.
В результаті, Козинська селищна рада звернулася до Верховного Суду України. Та перший раз в грудні 2005 року – програла касацію. Другого разу, в лютому 2006 року було знову порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 14 грудня 2005 року N 330/18-05 за касаційною скаргою Козинської селищної ради Обухівського району.
Цього разу судова палата у господарських справах Верховного суду України постановила:
Також ЗАТ "Трипільське підприємство "Пролетарська Правда" вимагало зобов'язати укласти з ними договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 33,1049 га за ціною 687119 грн. 01 коп., та договір оренди земельної ділянки загальною площею 207,2872 га, яка розташована на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області та належить ЗАТ "Трипільське підприємство "Пролетарська Правда" на праві постійного користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 23 серпня 2001 року І-КВ N 003595.
ЗАТ "Трипільське підприємство "Пролетарська Правда" також вказувало, що орендна плата за користування земельною ділянкою становить 5 % від грошової оцінки земельної ділянки в рік за 1 кв.м з урахуванням щорічного коефіцієнту інфляції.
Свої позовні вимоги ЗАТ "Трипільське підприємство "Пролетарська Правда" мотивувало тим, що у нього в постійному користуванні знаходиться земельна ділянка сільськогосподарського призначення.
Відповідно до пункту 6 Перехідних положень чинного тоді Земельного кодексу (2768-14), юридичні особи, які мали у постійному користуванні земельні ділянки, але за нормами цього кодексу не мали право їх мати на такому праві, повинні були до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право оренди або право власності на них.
ЗАТ "Трипільське підприємство "Пролетарська Правда" до Козинської селищної ради народних депутатів були подані відповідні клопотання про надання йому певної частини земельної ділянки в оренду, а певної частини - у власність на платній основі.
5 березня 2003 року, Козинською селищною радою були прийняті рішення N 7 та N 7/1, відповідно до яких ЗАТ "Трипільське підприємство "Пролетарська права" надавались дозволи на викуп та про надання йому в оренду земельних ділянок.
Але вже через рік, 30 березня 2004 року, Козинською селищною радою було прийняте рішення N 24 "Про відмову в затверджені рішення виконкому Козинської селищної ради", згідно із яким, земельну ділянку було вилучено із користування ЗАТ "Трипільське підприємство "Пролетарська права" на підставі статті 141 чинного тоді Земельного кодексу України (2768-14).
ЗАТ "Трипільське підприємство "Пролетарська правда" вважав дане рішення ради незаконним, оскільки воно порушує його право на користування земельною ділянкою. Рішенням господарського суду Київської області від 26 серпня 2005 року позов «Пролетарської правди» було задоволено.
Визнано недійсним рішення Козинської селищної ради від 30 березня 2004 року N 24 "Про відмову в затвердженні рішення виконкому Козинської селищної ради від 31 травня 2001 року N 9/1".
Зобов'язано відповідача укласти з позивачем договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 33,1049 га за ціною 687119 грн. 01 коп. та договір оренди земельної ділянки загальною площею 207,2872 га.
Виходячи з даних справи, постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2005 року вищевказане рішення суду залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 14 грудня 2005 року N 330/18-05 постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2005 року залишено без змін. Це рішення та постанови мотивовані тим, що спірне рішення Козинської селищної ради суперечило нормам чинного тоді законодавства та винесено з перевищенням наданої раді компетенції.
В результаті, Козинська селищна рада звернулася до Верховного Суду України. Та перший раз в грудні 2005 року – програла касацію. Другого разу, в лютому 2006 року було знову порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 14 грудня 2005 року N 330/18-05 за касаційною скаргою Козинської селищної ради Обухівського району.
Цього разу судова палата у господарських справах Верховного суду України постановила:
- касаційну скаргу Козинської селищної ради Обухівського району задовольнити;
- останову Вищого господарського суду України від 14 грудня 2005 року N 330/18-05 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2005 року скасувати,
- справу передати на розгляд за правилами КАСУ до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
У вільному доступі, на жаль, не вдалося знайти інформацію щодо завершення цих судових перипетій, однак, як свідчать наступні судові процеси, про які піде мова далі, восени 2006 року ЗАТ «Трипільське підприємство «Пролетарська правда» усе ж таки підписала договір оренди земельної ділянки загальною площею 207,2872 га з Козинською селищною радою терміном на 49 років.
4
Заказник прихопити і за нього не заплатити
Є така природоохоронна зона у Київській області – ландшафтний заказник місцевого значення «Заплавний», який був утворений рішенням № 161-12-XXIV від 19 лютого 2004 року Київської обласної ради 24 скликання. На сьогодні цей ландшафтний заказник займає площу 214 га, належить до території смт Козин та підпорядковується Козинській селищній раді.
Заказник "Заплавний"
(фото "Українська правда-Київ")
(фото "Українська правда-Київ")
За інформацією сайту Українська правда-Київ, саме створення цього заказника є «частиною рейдерського захоплення території Києва селищем Козин Обухівського району і свого роду єдиним в історії України прецедентом використання природно-заповідної території не для потреб охорони природи».
2 грудня 1999 року, рішенням Київської міської ради №146/649 у Голосіївському районі Києва було утворено ландшафтні заказники місцевого значення "Острів Жуків" (1630 га) та "Острови Ольжин та Козачий" (470 га). У сумі ці заказники охопили всю правобережну заплаву річки Дніпро у межах Києва, які на півдні межують безпосередньо з смт. Козин, згідно з межами, встановленими у 1936 році.
2 грудня 1999 року, рішенням Київської міської ради №146/649 у Голосіївському районі Києва було утворено ландшафтні заказники місцевого значення "Острів Жуків" (1630 га) та "Острови Ольжин та Козачий" (470 га). У сумі ці заказники охопили всю правобережну заплаву річки Дніпро у межах Києва, які на півдні межують безпосередньо з смт. Козин, згідно з межами, встановленими у 1936 році.
Синім – заказник "Острови Ольжич і Козачий" (Київ) та червоним – заказник "Заплавний" (Київська область). За матеріалами сайту «Українська правда-Київ»
Однак, за даними «Українська правда-Київ», у 2003 році Київська обласна рада приймає своє рішення "Про нововиявлені території та об'єкти природно-заповідного фонду місцевого значення Київської області", яким було оголошено заказник "Заплавний", що фізично знаходиться практично в центрі розміщеного в Києві заказника "Острів Жуків". Ця територія знаходиться біля земель Козинської селищної ради. Оскільки адміністративно рішення Київоблради є рішенням обласного рівня, тому й межі було встановлено саме такі.
В 2004 році, облрада знову ж таки приймає нове рішення №161-12-ХХІУ, яким до складу «Заплавного» включається острів Ольжин, і виключається зі складу ділянка загальною площею 42,0 га (обґрунтування - землі ніби втратили природоохоронну цінність. Відомо, що саме ці землі пізніше були передані у приватну власність фізичних осіб) та змінюються межі заказника "Обухівський", за оцінкою сайту Українська правда-Київ - на користь намірам забудовників елітної зони "Конча-Заспи".
В 2004 році, облрада знову ж таки приймає нове рішення №161-12-ХХІУ, яким до складу «Заплавного» включається острів Ольжин, і виключається зі складу ділянка загальною площею 42,0 га (обґрунтування - землі ніби втратили природоохоронну цінність. Відомо, що саме ці землі пізніше були передані у приватну власність фізичних осіб) та змінюються межі заказника "Обухівський", за оцінкою сайту Українська правда-Київ - на користь намірам забудовників елітної зони "Конча-Заспи".
“
"Колись у нас був ландшафтний заказник. Але Пінчук захотів собі тут землю, і вже вони собі терміново цей ландшафтний заказник міняють. Як вони його зняли, яким рішенням, я не знаю. Але я їм у землі відмовила, і після цього тут відтворений заказник ландшафтний. Вони мені тут таке робили лихо!"
У 2012 році, за даними «Українська правда-Київ», знову ж таки Київська облрада прийняла рішення "Про зміну меж існуючих територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення Київської області", яким вирішила внести зміни до меж ландшафтного заказника місцевого значення "Заплавний", затверджених рішенням Київської обласної ради від 2004 року.
Зокрема, вирішено виключити зі складу заказника "придамбову територію" (замиту під забудову), що втратила наукову та екологічну цінність, скасувавши статус природно-заповідного фонду, натомість залишити у складі заказника острів Ольжин площею 152,9421 га у користуванні ТОВ "Трипільське підприємство "Пролетарська Правда" (прописано у тексті рішення) та перешийок (водойма) площею 9,7 га у користуванні Козинської селищної ради.
Зокрема, вирішено виключити зі складу заказника "придамбову територію" (замиту під забудову), що втратила наукову та екологічну цінність, скасувавши статус природно-заповідного фонду, натомість залишити у складі заказника острів Ольжин площею 152,9421 га у користуванні ТОВ "Трипільське підприємство "Пролетарська Правда" (прописано у тексті рішення) та перешийок (водойма) площею 9,7 га у користуванні Козинської селищної ради.
В 2013 році почалися судові перипетії щодо усіх цих рішень, які активно тягнулись аж до 2015 року, коли міжрайонному прокурору з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області, що представляв інтереси держави, не вдалося розірвати договір оренди земельної ділянки загальною площею 207,2872 га, яка знаходиться на території смт. Козин Обухівського району, Київської області. Про це свідчить остання ухвала Господарського суду Київської області від 16 грудня 2015 р.
Цьому рішенню ще передувало майже два роки судової тяганини. Про суть судових баталій ми дізнаємося із рішення господарського суду Київської області від 25 вересня 2013 року.
Цьому рішенню ще передувало майже два роки судової тяганини. Про суть судових баталій ми дізнаємося із рішення господарського суду Київської області від 25 вересня 2013 року.
В листопаді 2006 року між Козинською селищною радою Обухівського району Київської області та ЗАТ „Трипільське підприємство „Пролетарська правда", (правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ТОВ „Трипільське підприємство „Пролетарська правда") було укладено договір оренди земельної ділянки на території смт. Козин Обухівського району Київської області загальною площею 207,2872 га. Ця ділянка власником була передана в строкове, платне володіння і користування на 49 років, а саме для сільськогосподарського використання.
В березні 2008 року селищна рада V скликання на підставі свого рішення № 12 від 21 грудня 2007 року вносить зміни у договір, відповідно до яких частина цієї земельної ділянки, а саме земельна ділянка площею 33,3486 га, передано в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування водноспортивної бази, яхт-клубу, елінгів, благоустроєних набережних, пляжів загального користування, об'єктів громадського, рекреаційного призначення, вуличних дитячих та спортивних майданчиків, об'єктів берегоукріплення та інших об'єктів інженерної інфраструктури (грошова оцінка земельної ділянки складає 19 143 518, 36 грн, орендна плата на рік - 1 914 351, 84 грн). А земельна ділянка площею 173,9386 га залишилась в орендаря для сільськогосподарського використання (грошова оцінка земельної ділянки складає 760 233, 95 грн, орендна плата на рік - 38 011, 00 грн).
З січня 2012 року по травень 2013 року заборгованість ТОВ „Трипільське підприємство „Пролетарська правда" перед Козинською селищною радою Обухівського району Київської області складала 3 374 246, 53 грн (на початку розгляду справи у суді заборгованість прокурором була заявлена у сумі 2 580 306,17 грн). Селищна рада звертається до прокуратури з проханням щодо стягнення з боржника орендної плати
В березні 2008 року селищна рада V скликання на підставі свого рішення № 12 від 21 грудня 2007 року вносить зміни у договір, відповідно до яких частина цієї земельної ділянки, а саме земельна ділянка площею 33,3486 га, передано в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування водноспортивної бази, яхт-клубу, елінгів, благоустроєних набережних, пляжів загального користування, об'єктів громадського, рекреаційного призначення, вуличних дитячих та спортивних майданчиків, об'єктів берегоукріплення та інших об'єктів інженерної інфраструктури (грошова оцінка земельної ділянки складає 19 143 518, 36 грн, орендна плата на рік - 1 914 351, 84 грн). А земельна ділянка площею 173,9386 га залишилась в орендаря для сільськогосподарського використання (грошова оцінка земельної ділянки складає 760 233, 95 грн, орендна плата на рік - 38 011, 00 грн).
З січня 2012 року по травень 2013 року заборгованість ТОВ „Трипільське підприємство „Пролетарська правда" перед Козинською селищною радою Обухівського району Київської області складала 3 374 246, 53 грн (на початку розгляду справи у суді заборгованість прокурором була заявлена у сумі 2 580 306,17 грн). Селищна рада звертається до прокуратури з проханням щодо стягнення з боржника орендної плати
Рішенням Господарського суду Київської області від 25 вересня 2013 року позов прокуратури в інтересах Козинської селищної ради було задоволено повністю, що передбачало стягнення з орендаря заборгованості, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки загальною площею 207,2872 га раді.
Апеляція залишала в силі рішення господарського суду Київської області від 25.09.2013р. без змін. Втім, у березні 2014 року, Вищий господарський суд частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ „Трипільське підприємство „Пролетарська правда". Зокрема, суд скасував розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення Козинській раді, направив справу на новий розгляд до Господарського суду Київської області, який в грудні 2014 року припинив справу. Ухвала суду базувалась на відмові позивача від позову, оскільки рішенням сесії Козинської селищної ради № 1 від 26.11.2014 року «Про скасування рішення Козинської селищної ради, підтвердження дії договору оренди земельної ділянки, відмови від позову» було вирішено визнати за недоцільне розірвання орендних відносин з відповідачем та підтвердити дію спірного договору оренди земельної ділянки.
На початку 2015 року прокуратура Київської області оскаржила в апеляції ухвалу Господарського суду Київської області, оскільки колегія суддів прийшла до висновку про невірне застосування судом першої інстанції норм процесуального права та справу знову ж таки було передано на розгляд до Господарського суду Київської області.
Через неявку учасників процесу розгляд справи переносився декілька разів і 14 травня 2015 року суд знову ж таки своєю ухвалою розгляд провадження припинив.
Прокуратура Київської області знову оскаржила це рішення суду, чим було повернуто справу на розгляд того ж Господарського суду. Однак, як свідчить текст ухвали від 16 грудня 2015 року, суд не побачив підстав для розірвання договору оренди цієї земельної ділянки, хоч і на момент розгляду справи орендодавцем не здійснено сплату орендної плати вже за 11 місяців 2015 р., що підтверджувалось листом ДПІ в Обухівському районі Головного Управління ДФС у Київській області вих. № 2676/9/1016-23-23 від 19.11.2015. А також юрособою надано докази часткової сплати за оренду землі за 2014 рік, а саме платіжні доручення № 31 від 12.11.2015 на суму 20 000,00 грн. та № 32 від 12.11.2015 на суму 130 00,00 гр. з відмітками банку.
Апеляція залишала в силі рішення господарського суду Київської області від 25.09.2013р. без змін. Втім, у березні 2014 року, Вищий господарський суд частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ „Трипільське підприємство „Пролетарська правда". Зокрема, суд скасував розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення Козинській раді, направив справу на новий розгляд до Господарського суду Київської області, який в грудні 2014 року припинив справу. Ухвала суду базувалась на відмові позивача від позову, оскільки рішенням сесії Козинської селищної ради № 1 від 26.11.2014 року «Про скасування рішення Козинської селищної ради, підтвердження дії договору оренди земельної ділянки, відмови від позову» було вирішено визнати за недоцільне розірвання орендних відносин з відповідачем та підтвердити дію спірного договору оренди земельної ділянки.
На початку 2015 року прокуратура Київської області оскаржила в апеляції ухвалу Господарського суду Київської області, оскільки колегія суддів прийшла до висновку про невірне застосування судом першої інстанції норм процесуального права та справу знову ж таки було передано на розгляд до Господарського суду Київської області.
Через неявку учасників процесу розгляд справи переносився декілька разів і 14 травня 2015 року суд знову ж таки своєю ухвалою розгляд провадження припинив.
Прокуратура Київської області знову оскаржила це рішення суду, чим було повернуто справу на розгляд того ж Господарського суду. Однак, як свідчить текст ухвали від 16 грудня 2015 року, суд не побачив підстав для розірвання договору оренди цієї земельної ділянки, хоч і на момент розгляду справи орендодавцем не здійснено сплату орендної плати вже за 11 місяців 2015 р., що підтверджувалось листом ДПІ в Обухівському районі Головного Управління ДФС у Київській області вих. № 2676/9/1016-23-23 від 19.11.2015. А також юрособою надано докази часткової сплати за оренду землі за 2014 рік, а саме платіжні доручення № 31 від 12.11.2015 на суму 20 000,00 грн. та № 32 від 12.11.2015 на суму 130 00,00 гр. з відмітками банку.
Як свідчить інформація із Державного реєстру прав на нерухоме майно, ТОВ «Трипільське підприємство «Пролетарська правда» на теперішній час орендує:
три земельні ділянки для сінокосіння -
152,9421 га (3223155400:02:003:0001),
19,2732 га (3223155400:01:007:0006) та
1,7224 га (3223155400:01:008:0013).
А також в її розпорядженні є ряд ділянок з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування водноспортивної бази, яхт-клубу, елінгів, благоустроєних набережних, пляжів загального користування, об'єктів громадського, рекреаційного призначення, вуличних дитячих та спортивних майданчиків, об'єктів берегоукріплення та інших об'єктів інженерної інфраструктури, а саме земельні ділянки:
11,4994 га (3223155400:01:004:0008),
4,2411 га (3223155400:01:008:0010),
2,6708 га (3223155400:01:008:0011),
11,4619 га (3223155400:01:006:0008),
1,3170 га (3223155400:01:007:0004),
0,0184 га (3223155400:01:008:0012),
0,2252 га (3223155400:01:008:0014) та
1,9148 га (3223155400:01:003:0007).
Тобто це ті ж самі славнозвісні 207,2872 га, навколо яких відбувались судові процеси.
три земельні ділянки для сінокосіння -
152,9421 га (3223155400:02:003:0001),
19,2732 га (3223155400:01:007:0006) та
1,7224 га (3223155400:01:008:0013).
А також в її розпорядженні є ряд ділянок з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування водноспортивної бази, яхт-клубу, елінгів, благоустроєних набережних, пляжів загального користування, об'єктів громадського, рекреаційного призначення, вуличних дитячих та спортивних майданчиків, об'єктів берегоукріплення та інших об'єктів інженерної інфраструктури, а саме земельні ділянки:
11,4994 га (3223155400:01:004:0008),
4,2411 га (3223155400:01:008:0010),
2,6708 га (3223155400:01:008:0011),
11,4619 га (3223155400:01:006:0008),
1,3170 га (3223155400:01:007:0004),
0,0184 га (3223155400:01:008:0012),
0,2252 га (3223155400:01:008:0014) та
1,9148 га (3223155400:01:003:0007).
Тобто це ті ж самі славнозвісні 207,2872 га, навколо яких відбувались судові процеси.
Ділянки, що зараз належать ТОВ «Трипільське підприємство «Пролетарська правда»
Нові кроки в історії - кримінальна справа
З цього року, розпочалась чергова фаза судових перепитій навколо козинських земель, яка спричинена стартом розслідування правоохоронними органами цілком ймовірного незаконного розпаювання рибгоспу наприкінці 90-х рр. ХХ сторіччя.
Як свідчить ухвала Обухівського районного суду від 2 червня 2017 року, СВ Обухівського відділу поліції Головного управління НП в Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12016110230000126 від 01.02.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України.
В ході досудового розслідування було встановлено, що головою Обухівської РДА 30.09.2015 року незаконно прийнято розпорядження за № 274 га № 275 стосовно передачі земельних ділянок колишнього рибколгоспу «Пролетарська Правда», а також встановлені факти зловживання службовим становищем при проведенні розпаювання колгоспу та незаконного розподілення його майна між наступними суб'єктами господарської діяльності:
Як свідчить ухвала Обухівського районного суду від 2 червня 2017 року, СВ Обухівського відділу поліції Головного управління НП в Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12016110230000126 від 01.02.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України.
В ході досудового розслідування було встановлено, що головою Обухівської РДА 30.09.2015 року незаконно прийнято розпорядження за № 274 га № 275 стосовно передачі земельних ділянок колишнього рибколгоспу «Пролетарська Правда», а також встановлені факти зловживання службовим становищем при проведенні розпаювання колгоспу та незаконного розподілення його майна між наступними суб'єктами господарської діяльності:
- ЗАТ «Трипільське риболовецьке господарство «Пролетарська Правда», код ЄДРПОУ 02797391;
- ЗАТ «Риболовецьке господарство села Трипілля», код ЄДРПОУ 30889056; його правонаступник -ПАТ «Риболовецьке господарство села Трипілля»;
- ЗАТ «Трипільське підприємство «Пролетарська Правда», код ЄДРПОУ 30889024; його правонаступник - ТОВ «Трипільське підприємство «Пролетарська Правда»;
- ТОВ «СПЕЦРІЧТРАНСЛОГІСТІК», код ЄДРПОУ 35162366;
- КСП «ОРІЯ», код ЄДРПОУ 19419204;
- ТОВ «Серпень-Груп», код ЄДРПОУ 31313963.
Як не дивно, це усі ті юридичні особи, про які йдеться у нашому матеріалі. Чи вийде цього разу правоохоронцям довести все до судового розгляду та повернути землі Козинській громаді, яка ніби і володіє незліченними багатствами, проте не отримує від того ніякого зиску, невідомо.
Хоча основний зиск від приватизації рибгоспу отримала родина Мостових, навряд чи можна вважати, що вони є кінцевими бенефіціарами схеми із зміною меж природних заказників. Надто вже високі посади та можливості мусили мати ті, хто міг забезпечити таку трансформацію заказників.
ТОВ «Трипільське підприємство «Пролетарська Правда», яке орендує ділянки, що були набуті внаслідок створення та реорганізації заказника "Заплавний", лише на початку було явно пов'язано із Іваном Мостовим. Пізніше він зник із засновників підприємства.
Отже, в цих процесах доклали зусиль тодішні депутати Козинської селищної ради, тодішнє керівництво районної адміністрації та навіть депутати обласного рівня, що перекроїли землі природоохоронної зони. Поряд з тим не останню «скрипку» тут також зіграли на той момент депутати та посадовці із найвищих кабінетів, які мали свої бізнесові та приватні інтереси.
Час мінливий, все навколо змінюється і вже зараз, скоріш за все, діти та онуки тих легендарних рибаків рибгоспу неодноразово задають запитання – як за допомогою протекторату осіб із владних кабінетів тодішніх часів, приватними особами були присвоєні заповідні дніпровські береги. Питання доки залишається без відповіді, тому будемо сподіватись, що всі крапки над «і» все ж таки поставить розслідування кримінального провадження, що на сьогодні знаходиться в активній фазі.
ТОВ «Трипільське підприємство «Пролетарська Правда», яке орендує ділянки, що були набуті внаслідок створення та реорганізації заказника "Заплавний", лише на початку було явно пов'язано із Іваном Мостовим. Пізніше він зник із засновників підприємства.
Отже, в цих процесах доклали зусиль тодішні депутати Козинської селищної ради, тодішнє керівництво районної адміністрації та навіть депутати обласного рівня, що перекроїли землі природоохоронної зони. Поряд з тим не останню «скрипку» тут також зіграли на той момент депутати та посадовці із найвищих кабінетів, які мали свої бізнесові та приватні інтереси.
Час мінливий, все навколо змінюється і вже зараз, скоріш за все, діти та онуки тих легендарних рибаків рибгоспу неодноразово задають запитання – як за допомогою протекторату осіб із владних кабінетів тодішніх часів, приватними особами були присвоєні заповідні дніпровські береги. Питання доки залишається без відповіді, тому будемо сподіватись, що всі крапки над «і» все ж таки поставить розслідування кримінального провадження, що на сьогодні знаходиться в активній фазі.
